ДИТИНА ЙДЕ ДО ПЕРШОГО КЛАСУ – ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ БАТЬКИ

Консультує вчитель-логопед Людмила Мирончук

Де має навчатися дитина з порушенням розумового розвитку?

Рекомендацію про оптимальні умови навчання вашої дитини має дати Інклюзивно-ресурсний центр    основі

ознайомлення з документами дитини, які подають батьки залежно від віку її та умов виховання (дошкільний заклад, виховання вдома, центр реабілітації тощо)

обстеження дитини здійснюється у присутності батьків, котрі особисто звертаються до цієї установи на підставі одержаних ними матеріалів, що свідчать про особливості психічного розвитку дитини.

Діти з особливими потребами — це діти з порушенням психічного та фізичного розвитку, які потребують особливих умов навчання та виховання.

Дитина з порушенням розумового розвитку: в масову чи спеціальну школу?

У Законі України "Про загальну середню освіту" зазначено, що батьки мають право вибору навчального закладу для своєї дитини. Це — загальноосвітня масова школа із дванадцятирічним терміном навчання або спеціальний загальноосвітній навчальний заклад для розумово відсталих дітей (допоміжна школа) із дев'яти чи десятирічним терміном навчання. Отже, дитина може бути учнем масової або спеціальної школи залежно від бажання батьків та можливостей навчального закладу забезпечити відповідні умови для її навчання.

Як правильно обрати навчальний заклад для дитини, яка відстає у розумовому розвитку?

Для правильного вибору навчального закладу потрібно:

• ознайомитися зі змістом освіти закладу та умовами навчання щодо виправлення тих недоліків психічного та фізичного розвитку, характерними для вашої дитини;
• співвіднести вимоги освітніх закладів (масової школи та спеціальної) до учнів щодо опанування ними знань та умінь з тих предметів, які є базовими для характеристики успішності навчання школярів, та інтелектуальні можливості вашої дитини;
• прогнозувати комфортність перебування дитини у цьому середовищі (масової чи спеціальної школи) та перспективи її подальшої соціально-трудової адаптації

Соціально-трудова адаптація — це набуття дитиною сукупності певних знань, умінь, навичок зокрема трудових, а також рис особистості що забезпечують їй успішне пристосування до життя в суспільстві

Що таке спеціальна загальноосвітня школа?

Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (або школа) для розумово відсталих дітей (допоміжна школа) — складова загальної системи освіти, вона визначає соціальне і правове становище осіб з розумовою відсталістю у суспільстві, узаконює для них рівні громадянські права на одержання освіти.

Навчання здійснюється за спеціальним навчальним планом, оригінальними програмами та підручниками, за спеціальною методикою формування шкільних знань та умінь. Нині школа має підготовчий клас, початкову ланку — / ступінь навчання (1 -4 класи) та II ступінь навчання (5—9 класи) та у деяких школах є 10 клас із підвищеною професійною підготовкою дітей. Випускники одержують документ усталеного зразка про закінчення спеціальної загальноосвітньої школи.

Увага! Це потрібно знати! На відміну від інших типів шкіл, допоміжна школа не дає учням цензової освіти

Основна форма навчання дітей — урок.

Великого значення у допоміжній школі надається підготовці школярів до самостійної життєдіяльності. Така підготовка здійснюється протягом усього періоду навчання у процесі вивчення різних навчальних предметів, ознайомлення з предметами та явищами дійсності, під час екскурсій, а також у загальній системі навчально-виховної роботи у школі; на спеціальних заняттях із соціадьно-побутового орієнтування, які спрямовані на практичну підготовку дітей до самостійного життя та праці, на формування у них знань і умінь, що сприяють соціальній адаптації, на підвищення загального розвитку. Зміст навчання із соціально-побутового орієнтування спрямований на розвиток в учнів навичок самообслуговування, ведення домашнього господарства (готування їжі, прибирання поменшання), на економічне виховання, формування морально-етичних норм поведінки, вироблення навичок спілкування, розвиток художнього смаку тощо.

Навчання загальноосвітніх предметів у допоміжній школі має практичну та корекційну спрямованість, і перша з них, необхідна дітям у їх повсякденному житті. Крім того, знання вони одержують практичним шляхом у процесі відповідних вправ. Корекційна спрямованість полягає у використанні спеціальних методів і прийомів навчання для виправлення недоліків розвитку школярів з опорою на їхні можливості.

Навчально-виховний процес у цій школі здійснюють вчителі-дефектологи, спеціалісти з трудового навчання, фізичного виховання, логопед. Школа має медичних працівників для проведення лікувально-профілактичної та санітарно-гігієнічної роботи (лікар-психіатр або педіатр та

Одне з основних завдань допоміжної ніколи - корекція порушень психічного та фізичного розвитку, пізнавальної діяльності (пам'яті, сприймання, мовлення, мислення) школярів. Виправлення мовленнєвих порушень здійснюється на корекційних заняттях з логопедом, виправлення фізичних порушень — на заняттях з ритміки та ДФК.

Корекція — це виправлення порушень психічного та фізичного розвитку дитини.

Що треба знати яро психологічний розвиток молодшого школяра? Молодший шкільний вік — визначальний етап у розвитку дитини:

•        кардинально змінюється її соціальний статус — вона стає школярем, що веде до зміни всієї системи її життєвих відносин;

•        якщо у дошкільному дитинстві основною діяльністю дитини була гра, то тепер нею стає діяльність пізнавальна, у процесі якої дитина отримує й опрацьовує певні обсяги інформації;

•        має здійснитися перехід від наочно-дійового мислення (яке давало можливість дитині маніпулювати предметами та вчитися визначати зв'язки між ними) до абстрактно-логічного (сформованість якого дасть можливість дитині встановлювати якісні характеристики предметів та об'єктів дійсності, визначати між ними зв'язки на рівні мисленнєвих дій та операцій);

•        під впливом навчальної діяльності у молодшого школяра, змінюється характер функціонування його пам'яті, формується основна її форма — довільна пам'ять.

 

Пізнавальна діяльність — діяльність молодшого школяра, яка передбачає набуття ним інформації про дійсність та сформовані знання про неї

Наочно-дійове мислення — вид мислення, який забезпечує реалізацію

дитиною практичних дій з реальними предметами.

Абстрактно-логічне мислення — вид мислення, сутність якого визначається засвоєнням і використанням дитиною понять.

Довільна пам'ять – якісна характеристика пам’яті, сутність якої полягає у засвоєнні та запам'ятовуванні інформації дитиною за допомогою вольових зусиль.

Молодший школяр із порушенням розумового розвитку навчається у спеціальному загальноосвітньому навчально-виховному закладі, структура діяльності якою спрямована на забезпечення максимальною розвитку усіх потенційних можливостей дитини. Слід пам'ятати, що відвідування такого закладу - необхідна складова розвитку особистості дитини, що у майбутньому забезпечить їй ефективну соціалізацію на етапі дорослого життя.

Які особливості емоційної готовності молодшого школяра до навчальної діяльності?

Одна з основних особливостей психологічного розвитку дитини у дошкільному дитинстві — сформованість на етапі його завершення психологічної готовності до шкільного навчання, яка визначається ще і як шкільна зрілість. Шкільна зрілість розподіляється на інтелектуальну, емоційну та соціальну складові. Особливе значення для молодшого школяра має емоційна зрілість. Саме розвиненість у дитини здатності підпорядковувати власну поведінку нормам і правилам шкільного життя — запорука подальшого становлення дитини у ролі школяра, її особистісних якостей і властивостей. Емоційна зрілість передбачає формування довільності психічних процесів (пам'яті, уваги, сприйняття, мислення), емоцій та поведінки.

Емоційна зрілість — здатність дитини контролювати власні імпульсивні бажання та потреби, прояви емоцій та сформовані у дитини навички підпорядковувати власні емоції до норм і вимог дорослих; розвинена здатність виконувати не досить цікаве для неї завдання

 

Варто пам'ятати, що у молодшому шкільному віці дитина стикається з проблемами оволодіння правилами та нормами навчального процесу. Батьки мають дбати про збереження психологічного здоров’я й  комфорт дитини, надавати їй постійну підтримку, допомагати знімати емоційне напруження, яке виникає внаслідок оволодіння навчальною діяльністю та засвоєння знань щодо виконання правил та норм. Дитині треба дозволяти гратися та дослухатися до своїх потреб і бажань, розпитувати, як вона провела свій день, гратися з нею на повітрі.

У випадку досить низького рівня сформованості емоційної зрілості батькам доцільно звернутися за допомогою до психолога, оскільки несформованість емоційної зрілості може бути й показником наявності у дитини негативних психічних станів (страх, тривога, агресія, депресія та ін.).

Що треба знати про інтелектуальний розвиток молодшого школяра?

Інтелект дитини у молодшому шкільному віці допомагає оволодіти навчальною програмою. Особливості інтелекту у дітей з порушеннями розумового розвитку визначаються через розлади таких операцій як аналіз та синтез. Сутність аналізу полягає у розвиненій здібності дитини до виділення змістовних та структурних характеристик зв'язків між предметами оточуючої дійсності. Синтез дає змогу дитині виділені нею зв'язки об'єднати у групи за певними

Молодшому школяреві буває досить складно встановити зв'язки між навчанням (урок) та дотриманням дисципліни на уроці, у школі, що нерозривно поєднано. Внаслідок недорозвиненої здатності мислення молодшого школяра визначати спільне між навчанням і дисципліною на уроці, можна спостерігати труднощі, особливо на перших етапах входження у навчальну діяльність.

Водночас, недорозвиненість інтелекту — не вирок у тому випадку, коли дитина як на етапі раннього дитинства, так і в дошкільному дитинстві отримувала не тільки мінімальну для життєдіяльності турботу батьків, а й постійно, саме за активної участі батьків, опановувала знання про дійсність, постійно спілкувалася з однолітками. Не дивлячись на те, що у дитини констатуються особливості інтелектуального розвитку її мислення, пам'ять, увага та сприйняття активно розвиваються. Постійний вплив корекційно спрямованого навчання, яке розраховано на існуючі ресурси дитини, та своєчасна психологічна корекція сприяють розширенню можливостей дитини до її активної соціалізації у дорослому житті.

Інтелектуальна сфера — розумові здібності дитини, які сприяють формуванню її активної життєвої позиції та забезпечують життєдіяльність у соціумі

Які особливості навчальної діяльності молодшого школяра?

Навчальна діяльність для молодшого школяра — показник не тільки розвиненої здатності до научування, а й форма адаптації та соціалізації до середовища. Успішність навчальної діяльності школяра залежить від ефективного оволодіння ігровою діяльністю. Тобто, має бути сформований перехід від емоційно-мимовільного сприйняття міжособистісних стосунків дитини з однолітками та дорослими до усвідомленого, довільного ставлення до нової рольової позиції — школяра.

Варто пам'ятати: дитині з порушенням розумового розвитку досить складно сприйняти навчальну діяльність, оскільки це вимагає від неї не тільки сидіти за партою, слухати вчителя, виконувати завдання, а и сприйняття та виконання завдань учителя за допомогою мисленнєвих операцій.

У такого школяра також недостатньо стійка мотивація й низький пізнавальний інтерес. У більшості випадків потреби дітей з порушеннями розумового розвитку стосуються задоволення безпосередніх потреб, які базуються на виконанні мимовільних бажань та дій (наприклад на уроці дитині хочеться гратися, а не читати). Тому розвиток довільності, який забезпечує формування здатності дитини до контролю за власними імпульсивними бажаннями й потребами та їх відповідність вимогам дорослих, має бути основним завданням для батьків. Слід пам'ятати, що організація навчальної діяльності дитини має бути досить обмеженою за змістом та регламентуватися у часі  й обов’язково враховувати особливості психологічного розвитку.

Що треба знати про пізнавальні інтереси молодших школярів?

У дитини з порушенням розумового розвитку недостатньо сформовані пізнавальні інтереси. Слід формувати у дитини вже з І класу навчально-пізнавальні мотиви. Такі мотиви та їх сформованість дають змогу розвивати навчальні інтереси дитини, позитивно впливати на її пізнавальну сферу. До навчально-пізнавальних мотивів належать мотиви, пов'язані з потребами дитини (мотивація змістом) та з інтересом до навчання, тобто її бажанням навчатися (мотивація процесом).

Мотивація змістом визначає прагнення дитини до отримання нової інформації

Мотивація процесом визначає прагнення дитини до оволодіння новими діями (читати писати рахувати) й отримати оцінку виконання нею таких дій.

У 1 класі дітям, зазвичай, цікаво саме вчитися, тобто ліпити, малювати. Сформованість мотиву ставлення до навчання як соціально-ціннісної діяльності визначає позитивні тенденції до будь-якої діяльності у майбутньому, навіть, якщо вона буде позбавлена безпосереднього пізнавального інтересу. Водночас варто пам'ятати, що недостатня активність до навчальної діяльності молодшого школяра з порушеннями розумового розвитку може також обумовлюватися такими його особливостями як швидка стомлюваність у процесі отримання та опрацювання інформації, і тому навчальне навантаження має бути помірним.

Як допомагати дитині долати труднощі в навчанні?

Для дитини з порушенням розумового розвитку опанування шкільними знаннями й уміннями становить значні труднощі. На початковому етапі (1 клас) це обумовлено насамперед несформованістю пізнавальних процесів та відсутністю необхідного обсягу знань і уявлень про навколишній світ, що здобувається протягом дошкільного періоду й становить основу для послідовного опанування знань, передбачених шкільними програмами з різних навчальних предметів.

Досвід роботи спеціальних шкіл свідчить, що успішність корекції навчання і розвитку молодших школярів залежить від того, наскільки до цього процесу залучається сім'я. Саме родина має бути зацікавлена у тому щоб забезпечити  відповідний педагогічний вплив для оволодіння дитиною потрібними знаннями й уміннями, які в майбутньому сприятимуть соціально-трудовій адаптації. Пам'ятаючи це, батьки з перших кроків дитини у школі, мають уважно ставитися до труднощів, які виникають у процесі опанування нею змісту окремих навчальних предметів, тут необхідна співпраця з учителем, вироблення спільної стратегії щодо застосування корекційних засобів для подолання наявних труднощів. Найчастіше труднощі пов'язані із навчанням читання, письма, математики, Щоб успішніше допомагати дитині опановувати знання і не завищити вимоги, потрібно; ознайомитися із вимогами до змісту навчання, що міститься у програмі з кожного предмета: поцікавитися, як вимоги програми подано у підручниках (зміст матеріалу за обсягом, за формою подання та ін.). Звичайно батьки не повинні брати на себе функції вчителя стосовно навчання грамоти, письма чи математики, оскільки для цього потрібно володіти спеціальною методикою навчання таких дітей.

У формі гри слід подолати труднощі навчання. Наприклад, разом з дитиною придумувати слова, щоб на початку був звук: "А" (Андрій, апельсин, акула, Алла, акація), або назвати слова із тексту, що починаються на ту чи іншу букву, чи підкреслити слова, які містять відповідну букву.

Корисно прочитати текст у шкільному підручнику з читання та запропонувати дитині відповісти на запитання: "Про що тут говориться?", "Перекажи", або запропонувати знайти в тексті ті чи інші слова, прочитати заголовок, знайти запитання, завдання до вправи.

Потрібно разом з дитиною розглядати малюнки у підручниках визначити, що намальовано, до змісту малюнка складати запитання, речення. Вчити дитину ставити запитання до прочитаного тексту, до розглянутого малюнка, давати відповіді на запитання.

Бажано разом з дитиною читати дитячі книжечки дивитися кінофільми, різні дитячі передачі, після чого проводити уточнюючі бесіди (про що була передача, хто з персонажів фільму чи книги сподобався тощо).

Обов'язково збагачувати активний словник дитини новими словами, які характеризують якість, колір, форму предмета, його призначення. Вчити добирати слова до характеристики людини, предмета чи позначати словами вчинки.

Слід намагатися, залежно від року навчання дитини, одержані в школі знання, застосовувати на практиці. Наприклад, коли дитина навчилася читати, запропонувати їй прочитати на упаковці назви цукерок, печива, харчових продуктів (круп, приправи тощо), назву пральних порошків, миючих засобів тощо.

За порадою вчителя, треба допомагати дитині виконувати завдання з математики, розв'язувати приклади, задачі, виконувати письмові вправи тощо. Водночас, потрібно стежити, чи не стомлюється дитина під час виконання завдань. Як тільки вона починає відволікатися, потрібно робити невеличкі перерви, змінювати вид діяльності.

Аби ефективно допомагати дитині подолати труднощі в навчанні, батьки мають систематично цікавитися, що вивчалось на уроках. Розпитуючи дитину, ставлячи запитання, потрібно враховувати вік, настрій, емоційний стан на даний момент, щоб не образити її Краще намагатися привчити дитину завжди розказувати батькам про шкільні події, про успіхи в навчанні, про те, що вивчали на уроках.

Які проблеми має дитина з порушеннями розумового розвитку, потрапивши в навчальний заклад та як їх уникнути?

Досвід  навчальних закладів куди вперше потрапляє дитина (дитячий садочок чи школа) свідчить, що чимало проблем мають ті діти, якими постійно опікувалися батьки, дбаючи про організацію їхнього самообслуговування (одягання, роздягання, годування та санітарно-гігієнічні навички). Такі діти виявляють цілковиту безпорадність, коли перед ними постає необхідність вирішення практичних завдань, оскільки вони не навчені обслуговувати себе: самостійно їсти, мити руки, вмиватися, користуватися рушником, серветкою, одягатися й роздягатися тощо.

Навчання самообслуговування — копіткою, наполегливою роботою батьків (з урахуванням можливостей дитини). Формування навичок самообслуговування має відбуватися у повільному темпі, з великою кількістю повторень певної дії. У деяких випадках потрібно починати з надання допомоги дитині фізично виконати дію, скеровувати її рухи та координувати їх. Наприклад, під час навчання користуватися ложкою чи виделкою дорослий кладе свою руку на руку дитини, організовуючи правильні рухи. Поступово така фізична допомога зменшується.

Досягти успішного засвоєння дитиною навичок самообслуговування можна дотримуючись певної послідовності формування: І) дія виконується дитиною під безпосереднім керівництвом дорослого: 2) дія виконується дитиною шляхом співпраці з дорослим, коли вона є співучасником формування певної навички; 3) дія виконується з мінімальною допомогою дорослого; 4) дія виконується за наглядом дорослого; 5) дія виконується дитиною самостійно.

Увага; Це потрібно знати!

1.      Оволодіння навиками самообслуговування (уміння одягатися й роздягатися, користуватися туалетом, самостійно їсти, вмиватися та ін.) безпосередньо впливає на самооцінку дитину — важливий крок на шляху до її незалежності

2.      Навчання навичок самообслуговування допомагає розширювати уявлення й знання дітей про оточення, сприяє сенсорному вихованню, розвитку мовлення, моторики та зорово-моторної координації а також умінь виконувати дії за наслідуванням і словесною інструкцією, орієнтуватися на зразок, дотримуватися послідовності дій

3.      Важливо, щоб за виконанням дитиною окремих дій був певний зміст, щоб її діяльність мала цінність як для самої дитини, так і для її батьків.

Що треба знати про негативи у проявах пізнавальних інтересів молодшого школяра?

У молодшому шкільному віці пізнавальні інтереси дітей з порушеннями розумового розвитку можуть характеризуватися також негативними тенденціями. У дитини може виникнути безпосереднє бажання (або вона може піддатися навіюванням з боку оточуючих однолітків) дослідити довкілля. їй можуть бути цікавими "страшні" заборонені місця (звалища, підвали, смітники тощо). Причинами формування  таких  пізнавальних  інтересів  може   бути  негативне ставлення дитини до дорослого, навіюваність з боку (однолітки можуть переконати, що треба зробити саме так), потреба дитини у задоволенні агресивних бажань (у таких місцях вона може кидати, топтати, ламати предмети і не бути покараною), Слід пам'ятати про такі особливості, а у випадку виникнення подібних проблем ставитися до дитини з розумінням та звернутися за допомогою до психолога, і і е гатив ні вчинки можуть вказувати на тенденції до формування невротичних, тривожних, агресивних та інших розладів психічної діяльності дитини.

Чи можуть виникати емоційні порушення у процес! навчання дитини у молодшій школі і які саме?

Недостатня сформованість у дитини здатності до контролю за власною поведінкою та емоціями може призвести до порушень її психологічного самопочуття. Це може позначитися і на розвитку її особистості загалом (невроз, агресія, негативізм). Відомо, що вступ до школи змінює життєдіяльність дитини з того, що вона "хоче" на те, що вона "повинна" робити. Саме така позиція може спровокувати у дитині появу гострих негативних переживань, швидких змін настрою, невдоволення, імпульсивної поведінки та емоційних стресів.

Такі негативні тенденції спричинюють неврози, психосоматичні захворювання (головний біль, біль у животі), психопатоподібні стани (імпульсивні напади агресії, негативізму, конфліктності) тощо. Саме тому слід постійно спостерігати за загальним психоемоційним самопочуттям дитини. Своєчасне звернення до фахівців допоможе уникнути таких емоційних порушень. У випадку ігнорування з боку дорослих негативними психоемоційними станами дитини можливе зміцнення емоційних порушень і виникнення проблем агресивності, емоційної  розгальмованості,  тривожності,   образливості,  надмірної сором’язливості або повного занурення дитини в себе.

Гострі негативні випади або амбівалентні переживання  — неузгоджені, суперечливі одна одній (позитивні та негативні) дії дитини емоційного характеру, в основі яких лежать негативні імпульсивні емоції] які вона відчуває і водночас спрямовує їх на оточення.

Незадоволення дитини собою або фрустрація — негативні емоційні напруження дитини, пов'язані з переживанням незадоволення тієї чи іншої значущої для дитини потреби.

 Імпульсивна або афективна поведінка — поведінка дитини, в основі якої покладено імпульсивні, емоційні дії переважно негативного характеру.

Емоційний стрес — психічний стан дитини, який виникає у відповідь на різноманітні екстремальні впливи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На порозі першого класу.

Пам'ятка для батьків

Вступ дитини до першого класу суперподія і для неї, і для всієї родини. Завдання батьків — допомогти дитині адаптуватися до нового середовища. Адже колектив, правила, взаємодія, обов'язки — усе нове! Темп адаптації кожного першокласника різний: він залежить від особливостей нервової системи і життєвого досвіду. Утім, якщо батьки дотримаються загальних рекомендацій, вони можуть полегшити адаптацію дитини

 

Дотримуйтеся розпорядку дня

Життя має багато спокус, зокрема влітку, однак намагайтеся дотримуватися розпорядку дня і вчасно вкладайте дитину спати. Сталий розпорядок дня дає дитині змогу почуватися спокійно.

Перші два — три тижні забирайте дитину після уроків додому, не залишайте її у групі продовженого дня. Навіть якщо дитина має енергійний вигляд, дайте їй змогу відпочити удень. Нейрофізіологічні процеси збудження ще переважають й обумовлюють такі особливості молодших школярів, як підвищена емоційна збудливість і непосидючість. Якщо дитина надто збуджена, у неї не спрацьовують механізми самоконтролю, а втома настає значно пізніше, коли сил залишається обмаль. Якщо дитина має слабкий імунітет чи часто перевтомлюється, вона може захворіти. Тому в період адаптації візьміть відповідальність за ритм життєдіяльності та саморегуляцію дитини на себе.

 Обмежте нововведення

Якщо дитина до вступу до школи відвідувала гуртки чи секції, заняття в них можна продовжити у тому разі, коли вона перебуває у задовільному психоемоційному та фізичному стані. Утім, у перші два — три місяці не варто додавати нічого нового. Ліпше залишити нововведення на листопад — грудень, а найліпше — на друге пів-річчя. Повірте, вражень у школі дитині буде вдосталь!

 

Сформуйте побутову самостійність

Розвиньте у дитини навички самообслуговування заздалегідь. Це стосується, зокрема, вміння самостійно справлятися з різними ґудзиками, шнурівками, липучками тощо. Крім цього, дитина має підтримувати охайний зовнішній вигляд, дотримуватися правил особистої гігієни, а також збирати шкільне приладдя, зошити та книжки в портфель.

 

Забезпечте можливість пограти

Упродовж дня давайте дитині змогу погратися. Дітям необхідний так званий «видих». Якщо уявити, що нова інформація і враження — це «вдих», то «видих» — це вільна гра, творчість, під час якої дитина робить все так, як хоче, і відповідно, може зняти напруження. Тож не забудьте виділити час на вільну гру в розпорядку дня першокласника. Це суттєвий момент!

 Створіть робоче місце

Виділіть дитині місце в кімнаті — робочий стіл, полиці чи шафки для шкільного приладдя й підручників. Так ви підтрима¬єте дитину в дорослішанні й почнете привчати до акуратності та структурованості.

Подбайте про шкільне приладдя заздалегідь. Важливо вчасно %   купити все необхідне для школи, щоб у дитини не було від->   чуття дискомфорту: «Усі прийшли з необхідним матеріалом, а мені мама ще нічого не купила». Адже дитина дуже гостро реагує на свою невідповідність групі однолітків.

 

Спілкуйтеся з учителем

Якщо ви хвилюєтеся та/або не розумієте, як поводиться чи почувається ваша дитина у школі, чи засвоює вона матеріал — поговоріть із вчителем. Ви маєте на це право. Це дасть вам змогу зняти напруження, а вчителям буде приємно бачити вашу зацікавленість навчальним процесом.

Наберіться терпіння

Пам'ятайте, адаптація відбувається поступово! На неї впливають вікові та індивідуальні особливості. Тож запасіться чуйністю і терпінням. Навчіться справлятися зі своїм хвилюванням і сумнівами, не залучаючи до цього дитину. Щоб це вдавалося, потрібні власні батьківські ресурси і сили. Тому не забувайте дбати про себе.

Вдалої адаптації вам, і вашим першокласникам!