Допоки ми живі — житиме пам'ять…

Не знаю я, що буде після нас,

В які природа убереться шати.

Єдиний, хто не стомлюється – час

А ми живі, нам треба поспішати.

                                                 Ліна Костенко

          Сонячний зимовий день, 7 грудня, зібрав на подвір’ї комунального закладу «Кузнецовський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів» імені З.А.Матвієнко гостей, друзів, близьких, знайомих, батьків, працівників та вихованців центру на відкриття  меморіальної дошки та вшанування пам’яті людини, чиє ім’я носить заклад – Матвієнко Зоні Андріївни. 

Життя її – це розум і чуття,

Це грона найсвітлішої любові.

Усе її натруджене життя

Просяяло у ділі й мудрім слові.

Тетяна Тарасюк

            Більше 25 років Зоня Андріївна очолювала громадську організацію «Асоціація захисту прав інвалідів з дитинства «Надія». Завжди дбала про права та добробут сімей, що виховують дітей-інвалідів. Її настирність та наполегливість, мужність та відповідальність, принциповість  у відстоюванні прав дітей з інвалідністю дали свої результати – місто має сучасний заклад європейського стандарту. Скільки сил це коштувало і скільки здоров’я, можна лише здогадуватися. Але Зоня Андріївна ніколи не скаржилася і до останніх днів свого життя робила все для того, щоб  діти та молодь з особливими потребами в нашому місті були  захищеними.

         Пам’ять – основа совісті і моралі, пам’ять – основа культури… Берегти пам’ять – це наш святий обов’язок перед самими собою, перед теперішнім і майбутнім. Кожна людина повинна лишити після себе слід на землі. Пам’ять про Зою Матвієнко залишилася не тільки в серцях, але і у ділах, адже все своє свідоме життя ця жінка присвятила боротьбі за права дітей-інвалідів нашого міста. Про це говорили всі виступаючі на урочистості: міський голова Сергій Анощенко, директор реабілітаційного центру Наталія Федінчик, голова громадської організації «Асоціація захисту прав інвалідів з дитинства «Надія»» Олена Петровець, заступник начальника управління праці та соціального захисту населення Олег Андрощук та дочка Зоні Андріївни – Яна Матвієнко.

           Присутні вшанували пам'ять Зоні Матвієнко хвилиною мовчання. Настоятель Свято-Софіївської церкви отець Йосип освятив  меморіальну дошку та відслужив панахиду.

      Допоки ми живі — житиме пам’ять про людину з великої літери. Зоня Андріївна з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом вихованців закладу, радіючи, що справа всього її життя живе.