«Діти з особливими потребами в суспільстві та нашому місті»

     До Вашої уваги подаються основні положення дослідницької роботи учениці 3-го класу навчально-виховного комплексу № 1 Пашко Аполлінарії Володимирівни на тему: «Діти з особливими потребами  в суспільстві та нашому місті». Керівник – Делех Галина Андріївна.

     Кожного дня на землі чиєсь життя народжується і чиєсь згасає. І так вже є, що кожного дня на цей світ народжуються діти з вадами здоров’я, яких ми називаємо дітьми з інвалідністю або дітьми з «особливими» потребами.

     У своїй дослідницькій роботі ми поставили за мету якомога більше дізнатися про таких дітей: як вони живуть, чим займаються, які мають інтереси; проаналізувати рівень допомоги дітям-інвалідам у нашому місті. А також з’ясувати ставлення мешканців міста до дітей даної категорії.

     Завданням дослідження було з’ясувати, наскільки діти-інваліди в нашому місті забезпечені соціальними, медичними та  освітніми послугами.

     У результаті спілкування ми дізнались, що в нашому місті проживає 188 дітей з інвалідністю. У 2016 році  інвалідність встановлено 18 (вісімнадцятьом) дітям. Наше місто забезпечує дітей-інвалідів державними допомогами, інвалідними візками, санаторно-курортним лікуванням, індивідуальним навчанням на дому і навіть уже другий рік діють інклюзивні класи.

     Ми здійснили оглядову екскурсію по Центру реабілітації, розмовляли з директором Наталією Федінчик, з медичними працівниками, відвідали медичні кабінети закладу, зустрічались з батьками та спілкувались з дітьми та молоддю, які відвідують центр реабілітації. Також брали особисту участь у реабілітаційних заходах, розвагах, іграх. 

     А ви знаєте, які чудові вироби роблять ці діти своїми руками? Це цілі витвори мистецтва!

     Поспілкувавшись з працівниками та вихованцями центру реабілітації, ми зробили висновок, що діти залишаються дітьми незалежно від того, мають вони вади здоров’я чи ні. Діти з інвалідністю  також потребують любові, дружби, уваги, розуміння, тепла.

     І, звичайно, не менш важливим, на нашу думку, є ще один  висновок:    спілкування з дітьми-інвалідами має той позитив, що змінюються не лише вони, ми також змінюємося. Ми всі змінюємося завдяки взаємодопомозі. Ми стаємо більш людяними.

     Я хочу, щоб всі знали, що «особливість» цих дітей полягає в тому, що у дітей з  обмеженими  можливостями необмежені здібності, вміння, таланти. А ще в них – необмежена любов до життя.